Контекстне навчання у практичній підготовці бакалаврів соціальної роботи

Анотація

Модернізація змісту і технологій підготовки сучасного фахівця у вищій школі вимагає їх оновлення з урахуванням очікувань ринку праці в Україні й за кордоном, вимог майбутньої професійної діяльності здобувачів, її викликів, запитів та ризиків. Водночас ще на етапі навчання студентів у закладі вищої освіти слід повної мірою здійснювати їх ранню професіоналізацію, цілеспрямовано формувати індивідуальний стиль фахової діяльності, власний «портфель» професійних інструментів та технологій, активну й нестандартну фахову позицію тощо. З цією метою авторка статті пропонує активно скористатися потенціалом парадигми контекстного навчання, що орієнтує професійну підготовку на врахування цілої низки контекстів (інституційного, викладацького, технологічного, педагогічного, навчального, студентського (особистісного). Показана особлива вага контекстного навчання у процесі практичної підготовки здобувачів на всіх її етапах – навчальному, квазіпрофесійному та навчально-професійному. Потужним складником оптимізації практичної підготовки студентів на засадах контекстного навчання авторка вважає інноваційні форми й методи роботи: гейміфікацію, проєктування, професійне портфоліо тощо – забезпечення системності та міжпредметності; створення сценарного плану практичної діяльності здобувачів, практичне оволодіння майбутніми посадовими функціями й обов’язками, професійними ролями, урахування професійних та особистісних інтересів майбутніх фахівців, просторово-часовий контекст і т.д. У публікації окреслені загальні риси рефлексивно-контекстного освітнього середовища, що спирається на аналіз і співвідношення потреб студентів й можливостей навчально-практичного середовища, усуває протиріччя між ними, стає засобом подолання кризи професіоналізації особистості, забезпечення стійкої позиції майбутнього фахівця із соціальної роботи та ін.